Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять.
(Місяці року)
В нього лапи й дзьоб червоні.
Не годуй його з долоні.
Дуже гучно заґелґоче,
І тебе вщипнути схоче.
(Гусак)
Руки в боки я стою —
Всіх вас чаєм напою.
Я гарячий, наче жар.
Хто я, діти?
(Самовар)
Я ніколи не сиджу,
А ходжу, ходжу, ходжу.
І хоч з місця не зійду —
Все про час вам докладу.
(Годинник)
Я у кожній є квартирі:
Сидіння, та ноги чотири.
Для комфорту спинку маю,
Багато місця не займаю.
(Стілець)
Хоч хатинонька маленька,
та затишна і тепленька:
як мороз кусається,
п'ять братів сховається.
(Рукавиця)
По два боки від ріки
стоять браття-близнюки.
Кожен бачить свого брата,
годі лиш його обняти.
(Береги)
Сам пустий, голос густий,
Дріб вибиває, дітей збирає.
(Барабан)
Якщо став на ті дощечки,
Швидко їду я з гори,
А якщо впаду зненацька —
Ноги будуть догори.
Палки дві в руках тримаю,
Сам собі допомагаю.
Тут потрібна рівновага,
Тренування та увага!
(Лижник)
У двох матерів по п'ять синів,
одне ім'я всім.
(Пальці)
Будить будильник нас кожного ранку, Він кукурікає гучно на ґанку.
Всі прокидаються, сонце встає —
На кожнім подвір'ї будильник цей є.
(Півень)
В ньому сторінок багато,
Там і будні, там і свята.
Він події позначає,
Історичні дати знає
Та рахує залюбки
Тижні, місяці, роки.
(Календар)
Дощ пройшов, через ставок
Перекинувся місток.
Кольорів у ньому сім,
Він подобається всім!
(Веселка)
В лісі у норі живе,
Дуже хитрою сливе.
Низька тварина ця на зріст,
Хутро руденьке, пишний хвіст. Найкраща в лісі витівниця.
Ну що, впізнали? Це...
(Лисиця)
Сплели хлівець на четверо овець,
а на п'яту вівцю окремо.
(Рукавиця)
Здивувалося маля:
Стала білою земля.
Щось кружляє, наче пух,
Наче зграя білих мух,
Та додолу опадає,
Все ретельно укриває.
(Сніг)
Мов зелений їжачок,
має безліч голочок.
Поспішає до оселі
в новорічні дні веселі.
(Ялинка)
Взимку холодно стає,
Мама шубу достає,
Що ж на голову надіти,
Щоб малі не змерзли діти?
(Шапка)
Вдень він спить,
вночі — мандрує,
сяйво ніжне нам дарує.
Уночі у тихій річці
любить плескатись в водичці.
(Місяць)
До мене з повагою ставляться всі,
Хоч в лісі стою на одній я нозі.
Як тільки до лісу грибник завітає —
То зразу поклоном мене привітає.
(Гриб)
Жили братик і сестриця.
Люди бачили дівицю,
а про брата тільки чули.
Хто ж ці незнайомці були?
(Грім та блискавка)
На небі появилася,
Дощем вона пролилася,
Від землі піднялась парою,
Знов на небі стане...
(Хмарою)
Хтось відкрив на небі душ,
Повно на землі калюж.
І на нас водиця ллється.
Як це явище зоветься?
(Дощ)
В полі влітку вистигаю,
Я зернят багато маю.
Золотистий та вусатий
Хліб приношу в кожну хату.
(Колос)
Кожушки цупкенькі,
зернятка смачненькі.
Щоб до них дістатись,
треба постаратись.
(Горіхи)
Невеличка та сіренька
В нірці мешкаю тихенько.
Уночі по хаті — нир,
Я шукаю сало й сир.
(Миша)
Примостився на баштані
в посмугованій піжамі.
Вигріває круглі боки,
що смачним налиті соком.
(Кавун)
У городі стоїть, нічого не говорить,
сам не бере і воронам не дає.
(Опудало)
Квітка ця на сонце схожа,
На олію вона гожа,
Жовті пелюсточки має,
їх до сонця повертає.
(Соняшник)
Зранку всіх людей розбудить,
Гріє, пестить і голубить.
А на нього дивишся
І ненавмисно скривишся!
(Сонце)
Я вночі дзижчу на вухо,
Та не джміль я і не муха.
Непомітно вас я — кусь!
Й крові вашої нап'юсь.
(Комар)
Він мисливець хоч куди —
Сітки ставляє завжди.
А тоді сидить та слуха —
Чи не попадеться муха?
Вириватися не слід!
З'їсть він муху на обід.
(Павук)
Дівка в коморі, а коса на дворі.
(Морква)
Взимку спить цей звір в барлозі
І прокинутись не в змозі.
Смокче лапу уві сні.
Хто це? Підкажіть мені.
(Ведмідь)
Сто один брат —
всі в один ряд зв'язані стоять.
(Паркан)
З мене листя обдирають,
Мене квасять, в борщ кидають,
В пирогах мене печуть
І в салат мене січуть!
(Капуста)
Я пасуся на лужку
В хутряному кожушку.
Гострі ріжки, бе-бе-бе,
Налякаю я тебе.
(Коза)
Поведе тебе лісами, і полями, і степами,
ще й до хати приведе, на порозі пропаде.
(Стежка)
Я в хазяйстві допомога,
Маю вим'я і два роги.
Цілий день траву жую,
Молоко смачне даю.
(Корова)
Швидко бігаю в траві,
Спробуй ти мене влови!
Міцно хвостик мій тримай,
Та збіжу я, так і знай.
Я тваринка непроста —
Проживу і без хвоста.
(Ящірка)
Наче сонце, серединка,
пелюстків біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка,
звуть цю квіточку ...
(Ромашка)
Має руки й ноги, а тримається підлоги.
(Стіл)
Ріжуть мене ножакою,
Б'ють мене ломакою;
За те мене отак гублять,
Що всі мене люблять.
(Хліб)
Можу я його розбити,
Можу на обід зварити,
Курка нам його знесе,
Що це діти? Це — ....
(Яйце)
У землі вона зростає
І брунатний колір має.
її смажать і печуть,
її варять і товчуть.
Овоч цей всі люблять дуже,
Як же він зоветься, друже?
(Картопля)
В нього крила, в нього вуса,
Трохи я його боюся.
Як летить — так чути звук.
Бронзовий великий ...
(Жук)
Пташка пір'ячко шукала,
Щось у стрісі будувала.
Покладе туди яєчка, її хатка — це ...
(Гніздечко)
Під ногами у саду
Стиглу ягідку знайду.
Треба низько нахилиться,
Щоб зірвати ...
(Полуницю)
Довкола пеньочків
вмостились грибочки.
Більші та маленькі, а звуться ...
(Опеньки)
Зуби має, а їсти не просить.
(Пилка)
Зуби маю, а зубного болю не знаю.
(Пилка)
Навесні прокинеться,
з сонечком обніметься.
Та зелені шати нумо приміряти.
(Дерево)
Першим прокидається,
з сонечком вітається.
Ген, аж на сусідні села
лине пісенька весела.
(Півень)
Гладить все, чого торкається,
а торкнеш — кусається.
(Праска)
Біла киця лізе у віконце до крамниці.
(Світло)
По білій землі ходять — троє працюють,
двоє наглядають, один міркує.
(Пальці, очі, розум)
Ясне сонечко виходить —
слід у слід за мною ходить.
Я іду — вона іде,
сонце зникне — пропаде.
(Тінь)
Не живе, а за людиною ходить.
(Тінь)
Що коло тебе біжить, а не догониш?
(Тінь)
Маленький хлопчик у шапці ходить.
(Цвях)
І ввечері, і зранку вартую я на ґанку.
І кусаю, і гарчу — в дім чужих не пропущу.
(Собака)
Мию, мию без жалю,
Мию там, де брудно.
А купатись не люблю.
Бо від того худну.
(Мило)
Ніг нема і рук нема, а в сорочку вдягнута. (Подушка)
У дуплі на мотузочку.
Плигаю по гілочкам,
Я — руденька ....
(Білочка)
Візерунки на вікні
Він намалював мені,
Я по вулиці гуляв —
Він за ніс мене щипав.
Хто впізнає невидимку,
Того, що поруч ходить взимку?
(Мороз)
В руку мотузок взяла, їх на гору потягла. Швидко з'їхала з гори,
Треба в гору знов тягти.
(Санчата)
Пані крижана зі стріхи
Ноги звісила для втіхи.
А як сонце припече —
Пані плаче і тече.
(Бурулька)
Біла тітка мандрувала,
воду під кожух сховала,
за сосну перечепилась,
і дощем на ліс пролилась. (Хмара)
Трох-торох, трох-торох,
з неба сиплеться горох:
не солодкий та смачний,
а холодний, льодяний.
(Град)
Багато ягід на гілках,
їх взимку любить кожний птах.
Не з'їсть ту ягідку людина,
Гірка й несмачна...
(Горобина)
Його дзьобик — молоток,
В лісі чути: «ток-ток-ток».
Він з кори комах виймає,
Про дерева щиро дбає...
(Дятел)
Пасеться на лугу тварина:
Пухка і сіра, як хмарина.
Вона нам вовною дає
Турботу і тепло своє.
(Вівця)
Маленький хлопчик
Зліз на стовпчик,
Одежі не носить, їсти не просить,
Личенько рябе. Що воно таке?
(Наперсток)
Металева та тоненька,
Мною сукню шиє ненька.
В мене тулуб є і вушко,
Я із голкою подружка.
(Голка)
Помаранчева і гарна,
У землі сиджу не марно:
Соковита, солоденька,
Вже я стала чималенька.
Собою пригощу дитину.
Хай корисну з'їсть ....
(Морквину)
Той, хто їсть його, той знає —
Всіх мікробів він вбиває.
Овоч цей корисний дуже,
Та від нього сліз калюжа.
(Цибуля)
Білий камінь у воді тане. (Сіль)
Мене не їдять, і без мене не їдять. (Сіль)
Відкриваються щоночі
Величезні її очі.
Землю темрява вкрива —
Полювать летить ....
(Сова)
На болоті біля річки
Виросли пухнасті свічки.
Забіжу я наперед —
Це звичайний ....
(Очерет)
Хто на собі свій будинок носить?
(Слимак)
Одяглась у біле плаття,
примостилась на лататті,
задивилася у воду на свою дівочу вроду.
(Лілія)
На дні річному проживаю,
Я небезпечні клешні маю,
Довгі вуса, чорні очі,
А вперед іти не хочу!
(Рак)
І ввечері, і зранку
Вартую я на ґанку.
Не кусаю, не гарчу,
В дім чужих не пропущу.
(Замок)
Стоїть на дорозі, усім заважає:
Хто йде, той штовхне,
А з дороги ніхто не прийме.
(Двері)
Усім, хто прийде, і всім, хто піде,
вони ручку подають.
(Двері)
Хто з вас цю тварину знає?
Хто скоріше відгадає?
Гладенький бочок,
Рожевий п'ятачок,
І хвостик — крючок!
(Порося)
Наскакалось, назвивалось,
Під припічком заховалось.
(Віник)
Комментариев нет:
Отправить комментарий